[ назад ] [ Зміст ] [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ] [ далі ]
Debian GNU/Linux містить повні джерельні коди для
всіх включених в неї програм, тож вона
повинна працювати на всіх системах, що
підтримуються ядром Linux. Зверніться до
Linux
FAQ
для детальнішого розгляду цього
питання.
Поточна версія Debian GNU/Linux, 3.1, містить повні двійкові збірки для наступних архітектур:
i386: це всі ПК, основані на процесорах Intel та сумісних з ними, включаючи Intel 386, 486, Pentium, Pentium Pro, Pentium II (Klamath і Celeron), та Pentium III, та більшість сумісних процесорів виробництва AMD, Cyrix та інших.
m68k: це машини Amiga та ATARI з процесорами Motorola 680x0 для x>=2, з MMU.
alpha: системи Alpha виробництва Compaq/Digital.
sparc: системи виробництва Sun, SPARC та більшість систем UltraSPARC.
powerpc: деякі системи PowerPC виробництва IBM/Motorola включно з CHRP, PowerMac і PReP.
arm: системи ARM і StrongARM.
mips: системи SGI MIPS, Indy та Indigo2; mipsel: little-endian MIPS-системи, Digital DECstation..
hppa: комп'ютери PA-RISC виробництва Hewlett-Packard (712, C3000, L2000, A500).
ia64: комп'ютери Intel IA-64 („Itanium“).
s390: Великі системи IBM S/390.
Розглядається питання розробки двійкових збірок Debian для архітектури Sparc64 (UltraSPARC).
З інших питань про завантаження, поділ
вашого диску на розділи, підключення
пристроїв PCMCIA та подібних, будь ласка,
користайтесь інструкціями, викладеними у
Підручнику по встановленню, що доступний в
тенетах за адресою http://www.debian.org/releases/stable/installmanual
.
Розробники Debian взаємодіють з авторами інших збірок Linux щоб досягти двійкової сумісності між дистрибутивами Linux. Більшість комерційних програм під Linux запускаються в Debian так само добре, як і в системі, для котрої вони були розроблені.
Debian GNU/Linux дотримується стандарту ієрархії
файлової системи Linux
. Оскільки деякі
положення стандарту можна трактувати
по-різному, існують відмінності між Debian та
іншими Linux-системами.
Debian GNU/Linux підтримує програмне
забезпечення, розроблене в рамках
стандарту Linux Standard
Base (LSB)
. LSB — це специфікація, що
дозволяє одному й тому ж двійковому
пакунку використовуватись в різних
дистрибутивах. Пакунки для випуску Debian Etch
не повинні протирічити вимогам LBS, версії
1.3. На момент написання цього тексту Debian
GNU/Linux формально не є LSB-сертифікованою.
Однак, деякі збірки, похідні від Debian, є
такими. Дискусія та координація зусиль з
приводу приведення Debian до відповідності
вимогам LSB має місце в списку розсилки
debian-lsb
.
У більшості Linux-додатків джерельні коди сумісні з іншими Unix-системами. Вони підтримуються майже усіма доступними системами Unix System V та вільними і комерційними BSD-подібними системами. Проте у світі Unix такі заяви можна робити лише приблизно, оскільки немає способів перевірити їх. У площині розробки програмного забезпечення потрібна повна сумісність, а не „сумісність у більшості випадків“. Тож потреба у стандарті виникла давно і зараз POSIX.1 (IEEE Standard 1003.1-1990) є одним з основних стандартів сумісності джерельних кодів у Unix-подібних операційних системах.
Linux має намір дотримуватись стандарту POSIX.1, але стандарти POSIX вартують неабияких грошей і сертифікація POSIX.1 (та FIPS151-2) є доволі дорогою; це значно ускладнює роботу розробників Linux стосовно повної відповідності стандартам POSIX. Через вартість сертифікації схоже, що Debian не отримає офіційне сертифіковане підтвердження, навіть якщо він повністю пройде випробувальні тести. З недавнього часу перевірочний комплект знаходиться у вільному доступі, тож очікується, що все більше людей будуть писати програми у відповідності до вимог POSIX.1.
Unifix GmbH (Брауншвайг, Німеччина) розробили систему Linux, що була сертифікована FIPS 151-2 (надмножина POSIX.1). Ця технологія була доступна у власній збірці Unifix, що отримала назву Unixfix Linux 2.0 та у Linux-FT виробництва Lasermoon.
Різні збірки Linux використовують різні формати пакунків та різні програми для керування ними.
Якщо у „чужій“ збірці встановлена та
налаштована програма для розпаковування
пакунків Debian, то ви зможете розпакувати
пакунок в такій системі. Зворотне
твердження також вірне, тобто ви зможете
розпакувати та правильно розташувати
файли з пакунку RedHat чи Slackware на комп'ютері з
Debian GNU/Linux за допомогою спеціальної
програми. Це відбувається завдяки
існуванню та підтримці Стандарту ієрархії
файлової системи Linux. Для перетворення між
різними форматами пакунків використовують
пакунок alien
.
Більшість програм для керування пакунками використовують спеціальні керуючі файли для стискання та пакування архівів. Ці файли не є стандартизованими. А тому результат розпаковування пакунку Debian на чужорідній системі може мати непередбачувані (як правило, руйнівні) наслідки для керівника пакунків даної системи. Аналогічно, інструменти з інших збірок можуть успішно розпакуватись в Debian, але при цьому призведуть до помилок в системі керування пакунками, коли буде потрібно оновити систему чи видалити якийсь інший пакунок або ж навіть просто при виводі списку встановлених пакунків.
Стандарт файлової системи Linux (а отже і Debian GNU/Linux) вимагає, щоб підтеки в /usr/local/ були віддані на розсуд користувача. Таким чином користувач може розпакувати чужорідні пакунки сюди, а далі налаштовувати і видаляти їх окремо.
Так. Просто встановіть необхідні
libc5
з секції oldlibs, котра
містить застарілі пакунки, що були
включені для сумісності з старими
програмами..
Так. Встановіть пакунки libc5-altdev
та
altgcc
з секції oldlibs. В теці
/usr/i486-linuxlibc1/bin ви знайдете
спеціальний gcc
та g++
. Додайте
її до вашої змінної $РАТН щоб make та інші
програми могли їх викликати.
Майте на увазі, що середовище libc5 не повністю підтримується іншими нашими пакунками.
Файли в теці /usr/local не контролюються системою керування пакунків Debian. Тому гарним вибором буде розміщення джерельних кодів таких програм в /usr/local/src/. Наприклад, ви можете розпакувати файли з архіву foo.tar до теки /usr/local/src/foo/. Після того, як ви скомпілюєте їх, помістіть двійкові файли до /usr/local/bin/, бібліотеки — до /usr/local/lib/, а конфігураційні файли — до /usr/local/etc/.
Якщо ваша програма та/або інші файли справді мусять знаходитись у якомусь іншому місці, ви все ж можете залишити їх в /usr/local/ та задати необхідний символьне посилання з необхідного місцезнаходження до /usr/local/, наприклад:
ln -s /usr/local/bin/foo /usr/bin/foo
В будь-якому випадку, якщо ви отримали пакунок, що дозволяє перезбірку, вам потрібно задуматись над створенням Debian-пакунку з нього, та завантаженням до системи Debian. Посібник для розробника-початківця пакунків входить до підручника „Політика Debian“ (див. Яка ще документація існує для системи Debian?, розділ 11.1).
Debian радше використовує базу даних terminfo та бібліотеку процедур термінальних інтерфейсів ncurses, аніж базу даних termcap та бібліотеку libtermcap. Користувачі, що компілюють програми, яким потрібно щось знати про інтерфейси терміналу, повинні замінити звернення до libtermcap зверненням до libtermcurses.
Для підтримки двійкових файлів, що вже
зв'язані з бібліотекою termcap і для
яких ви не маєте джерельних кодів, Debian
пропонує пакунок, що називається
termcap-compat
з файлами /etc/termcap та
libtermcap.so.2. Встановіть цей пакунок,
якщо програма виходить з ладу з
повідомленням „Не можу завантажити
бібліотеку libtermcap.so.2“ або повідомляє про
відсутній файл /etc/termcap.
AccelX вимагає бібліотеки termcap для роботи. Див. Чому я не можу скомпілювати програми, що вимагають libtermcap?, розділ 3.8 вище.
Вам потрібно встановити пакунок
motifnls
, котрий містить конфігураційні
файли XFree-2.1, що дозволяють програмам Motif,
скомпільованим для XFree-2.1 запускатись під
XFree-3.1.
Без цих файлів деякі Motif-додатки, скомпільовані на інших машинах (як наприклад Netscape), можуть призводити до аварії при спробах копіювання чи вставки у текстове поле та спричиняти ряд інших проблем.
[ назад ] [ Зміст ] [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ] [ далі ]
FAQ Debian GNU/Linux
версія CVS від 19 червня 2006 року