[ назад ] [ Зміст ] [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ] [ далі ]
Так.
Є лише одна поширена пастка: C-бібліотеки
Debian компонуються з найновішими
стабільними версіями заголовків
ядра. Якщо у вас виникне потреба
скомпілювати програму з новішими
заголовками, вам буде потрібно або оновити
пакунок, що містить заголовки
(libc6-dev)
, або використовувати нові
заголовки з розпакованого найновішого
ядра. Тому, якщо джерельні коди ядра
розташовані в /usr/src/linux
, то ви повинні
додати параметр -I/usr/src/linux/include/ до
вашого командного рядка під час
компіляції.
Користувачі, котрі хочуть (або повинні)
збирати нестандартні ядра, можуть
завантажити пакунок kernel-package
. Він
містить скрипт для створення пакунка з
ядром та забезпечує можливість створити
Debian-пакунок kernel-image-версія
простим запуском команди
make-kpkg kernel_image
у верхній теці джерельних кодів ядра. Довідка є доступною шляхом виконання команди
make-kpkg --help
та на сторінці підручника make-kpkg(1)
.
Користувачі повинні окремо завантажити
джерельні коди найсвіжішого ядра (або
іншого, за їхнім вибором) з їхнього
улюбленого сайту Linux-архіву, якщо пакунок
kernel-source-version
чомусь
недоступний (де version означає версію
ядра).
Детальні інструкції щодо використання
пакунку kernel-package
подано у файлі
/usr/share/doc/kernel-package/README.gz
. Якщо коротко,
то вам потрібно:
Розпакувати джерельні коди ядра та перейти у новостворену теку.
Налаштувати конфігурацію ядра за допомогою однієї з команд:
make config (для чисто текстового інтерфейсу „один-рядок-за-раз“).
make menuconfig (для псевдографічного
інтерфейсу, що базується на бібліотеці
ncurses). Зауважте, що при цьому у вас має бути
встановлений пакунок libncurses5-dev
.
make xconfig (для інтерфейсу X11). Ця опція відповідно вимагає встановлених пакунків X, а також Tcl/Tk.
Будь-який з цих кроків створює новий файл .config у верхній теці джерельних кодів ядра.
Виконати команду: make-kpkg -rev Custom.N
kernel_image, де N — це номер редакції, що
вказується користувачем. Цим буде
сформовано новий архівний файл Debian з
версією перегляду Custom.N, наприклад,
kernel-image-2.2.14_Custom.1_i386.deb
для Linux-ядра 2.2.14
і архітектури i386.
Встановити створений пакунок.
Запустити dpkg --install ../kernel-image-VVV_Custom.N_i386.deb, щоб встановити ядро. Встановлювальний сценарій:
при необхідності запустить завантажувач (grub, LILO чи якийсь інший),
встановить нестандартне ядро в
/boot/vmlinuz_VVV-Custom.N
, та
створить необхідні символічні відсилачі
до попередніх версій ядра.
запитає користувача, чи створювати завантажувальну дискету. Ця дискета міститиме лише ядро (див. Як мені створити нестандартну завантажувальну дискету?, розділ 9.3).
Щоб використати другий завантажувач,
loadlin
, скопіюйте цей образ в інше
місце (наприклад, розділ MS-DOS).
В розв'язанні цієї задачі вам дуже допоможе
пакунок boot-floppies
, що знаходиться в
секції admin FTP-архіву Debian. Сценарії
оболонки, що знаходяться у цьому пакунку,
формують завантажувальні дискети у
форматі SYSLINUX. Це дискети,
відформатовані під MS-DOS, чиї
завантажувальні сектори були модифіковані
таким чином, що вони можуть завантажити Linux
(чи будь-яку іншу операційну систему, що
описана у файлі syslinux.cfg
). Інші
сценарії в цьому пакунку створюють
відновлювальні диски, або навіть можуть
перестворювати базові.
Більше інформації ви зможете знайти у
файлі /usr/doc/boot-floppies/README
після того, як
встановите пакунок boot-floppies
.
Пакунок modconf
забезпечує сценарій
(/usr/sbin/modconf
), котрий може
використовуватись для налагодження
конфігурації модулів. Цей сценарій
пропонує меню-подібний інтерфейс,
запитуючи користувача про деталі
завантажуваних драйверів пристроїв у
системі. Відповіді користувача
використовуються для налаштування файлу
/etc/modules.conf
(в ньому перелічені
псевдоніми та інші аргументи, що повинні
використовуватись разом з різноманітними
модулями) через файли в /etc/modutils/
та
/etc/modules/
(де перераховуються модулі,
що мають завантажитись при ввімкненні
системи).
Пакунок modconf
, як і (нові) файли
Configure.help, котрі зараз доступні для
підтримки в конструюванні власних ядер,
поставляється з набором файлів довідки (в
/usr/lib/modules_help/
), де подано детальну
інформацію про аргументи, котрі можна
передати будь-якому з модулів.
Так. Скрипт kernel-image-NNN.prerm
перевіряє, чи ядро, котре у вас зараз
запущено, не є тим самим, яке ви збираєтесь
видалити і намагається видалити вказане
ядро. Таким чином ви можете видалити
небажані пакунки образів ядра за допомогою
такої команди:
dpkg --purge --force-remove-essential kernel-image-NNN
(NNN, звісно, потрібно замінити версією та номером редакції вашого ядра).
[ назад ] [ Зміст ] [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ] [ далі ]
FAQ Debian GNU/Linux
версія CVS від 19 червня 2006 року